1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Сайт м. Рівне 0362.ua Цікавий сайт для рівнян, що люблять свое місто))) http://www.0362.ua/   З приводу розміщення реклами на сайті звертайтеся до адміністратора за телефоном (096) 74 54 879
   
http://neparsja.com/index.php?option=com_content&view=article&id=1520:28-2013-rivnebiz-party2&catid=233:2013-03-04-19-32-58   Сайт м. Рівне 0362.in.ua Цікавий сайт для рівнян, що люблять свое місто))) http://www.0362.in.ua/

Зюскінд "Запахи". Образ митця Гренуя

Образ митця Гренуя (за романом П. Зюскінда «Запахи»)

 

Патрік Зюскінд — сучасний німецький письменник, роман якого «Парфумер, або Запахи» став бестселером і був перекладений багатьма мовами світу.

Уже перші рядки роману переносять читача в задушливу атмосферу найсмердючішого міста Франції XVIII століття. У спекотливий липневий день 1738 року досить ще молода жінка стояла з ножем у руках біля стола з рибою, розчиняла її, а сморід від тієї риби заглушав біль у животі й попереці: у неї почалися пологи. Це було вже п'яте її дитя. Перші чотири теж народилися тут, і вона викидала ці шматочки м'яса разом з риб'ячими тельбухами. На цей раз через спеку й сморід вона знепритомніла, і люди знайшли під роєм мух, між тельбухами та риб'ячими головами новонароджене дитя. Матір за вбивство дітей відправили на ешафот, а малого Гренуя віддали спочатку годувальницям, а потім в установу душевновбогої жінки мадам Гайяр.

Хлопчик виявися на диво витривалим. Народжений серед покидьків, він міг днями їсти тільки суп на воді, гнилі овочі й зіпсоване м'ясо. Гренуй хворів на всі відомі й невідомі хвороби, падав у криницю з шестиметрової висоти, обпік груди кип'ятком, але вижив. Він був живучий, як бактерія, і витривалий, як кліщ, що сидить на дереві й перетравлює краплинку крові, здобуту кілька років тому. Для тіла він мав мінімум одежі і їжі, а для душі йому не треба було нічого. Він не знав любові, ласки, тепла і спокійно обходився без них. У першу хвилину свого життя він несамовитим криком послав матір на ешафот і заявив усьому світові про свою волю до життя, хай і без співчуття чи любові.

Гренуй ріс малим, непомітним кліщем, що сидить на дереві роками і чекає, коли якийсь неймовірний випадок приведе під те дерево тварину чи людину, і тоді він упаде просто вниз і вгризеться в чуже м'ясо.

У закладі мадам Гайяр було багато дітей, і всі вони відчули, що Гренуй якийсь особливий. Малеча боялась підходити до коробки, де спав хлопчик, а доросліші навіть намагалися вбити його, та це їм не вдалося. Діти підсвідомо боялися Гренуя. Він не мав властивого кожній людині запаху. Але в нього був дар Божий: він відрізняв тисячі запахів. Гренуй легко відрізняв предмети, які мали запах, і плутався в абстрактних поняттях, адже честь, совість, радість, право, Бог, вдячність, відповідальність зовсім не мали запахів.

Коли хлопець підріс, то помітив, як деякі запахи діють на людей, але не надав цьому значення. І ось одного разу, коли йому було 15 років, хлопець пішов прогулятися. Париж готувався до святкового феєрверка, сотні людей вийшли на вулиці, але ні суміш запахів сірки, олії та селітри, ні огидні випари людської юрби не змогли перебити єдиний витончений і ніжний запах молодого тіла, який Гренуй відчув за півмилі від дівчинки. Він зрозумів, що не зможе далі жити, якщо не заволодіє цим запахом, втратить його. Півмилі він ішов на цей запах, вдихав його, стоячи біля тринадцятилітньої дівчинки майже впритул.

Гренуй не міг дозволити дівчинці піти і забрати з собою цей запах. Він задушив її, розірвав плаття і ще деякий час насолоджувався ароматом молодого тіла.

Ніколи ще він не був таким щасливим, як того вечора. Докори совісті не тривожили його. Він забув, який вигляд мала та дівчинка, адже тепер мав найцінніше, що в неї було, — формулу її запаху.

Минуло багато років, знову Гренуй відчув запахи молодих дівчат.

У маленькому містечку Грасі почали знаходити забитих молодих дівчат. Убивця не залишав жодних слідів, і місто в тривозі чекало нових смертей.

Коли Гренуя заарештували, він не опирався і зізнався в усіх скоєних злочинах. Його катували, але цей потворний малий чоловічок, здавалося, не відчував болю й тільки торочив, що дівчата були йому потрібні. Убивцю засудили до страти.

Ідучи на страту, Гренуй облив себе парфумами, які викликали в людей почуття любові. Тисячі городян, які прийшли подивитися на смерть убивці, своїми криками, поведінкою висловлювали любов до горбатого, кульгавого, бридкого страховиська. Але Гренуй не отримав від цього захвату жодного задоволення, бо ненавидів людей. Він зрозумів, що той, хто жив ненавистю, не може отримати щастя від любові.

Кінець Гренуя був страшний. Поки ще не вивітрився запах любові, він покинув містечко і попрямував у Париж. Там убивця опинився серед канібалів, які, відчувши запах, розтерзали Гренуя на шматки і з'їли, відчуваючи задоволення від того, що вперше в житті вони щось зробили із любові.

Бог наділив Гренуя великим талантом, але він не зумів скористатися цим дарунком, не зумів принести в цей світ хоч краплину радості і справжньої любові.

Головне меню

  1. Home
  2. Головна
  3. Зарубіжна література
  4. Зюскінд "Запахи". Образ митця Гренуя
Limon Tour World Guide Tranzito